ЄВХАРИСТІЯ: НАЙБІЛЬШИЙ СКАРБ І НЕБЕСНЕ ВЕСІЛЛЯ
«Я Тебе так шукала, і ось я бачу Твій Лик! Я Тебе так чекала, і ось здійснилася моя надія...»
Свята Євхаристія — це не просто таінство, це момент, коли небо торкається землі, а душа зустрічає свого Нареченого. Як каже отець Роман Лаба, у Церкви немає більшого скарбу за Євхаристію. Саме тут таїнства Подружжя та Причастя переплітаються в єдине ціле.
Коли ми приймаємо Тіло і Кров Христа, відбувається містичний обмін: не лише ми приймаємо Його, але й Він приймає нас. Це — Божественний бенкет, де кожна душа стає нареченою, запрошеною до вічної любові.
Під час прийняття Ісуса у своє серця в мить Причастя я молюся такою молитвою яка натхненна словами святої Агнеси у поеднані зі текстом з Священної Книги Пісні над піснями :
«На землі я Тебе полюбила всім серцем. Ти полонив моє серце, і я в захваті від Тебе! Той, з ким я заручена, — Христос, якому служать ангели, і чия краса затьмарює сонце і місяць.
Поцілуй мене поцілунком уст Твоїх, тому що Любов Твоя краща за вино! Від пахощів Твого Пресвятого Тіла розливається солодкість в ніздрях моїх, а Ім’я Твоє — як запашне миро.
Пригорни мене, притягни мене за руку до Себе, відведи у Свої Небесні чертоги! І нині Ти — мій, а я — Твоя навіки. Ти в мені, а я в Тобі. Амінь.»
Нехай цей візуальний образ нагадає кожному з нас про ту неймовірну гідність, яку ми отримуємо біля Престолу. Ми — любі діти Небесного Отця й наречені Того, Хто є Самим Життям!