ПЕРЕМОЖИМО, БО СИЛЬНІ!
ВІРИМО В БОГА, В УКРАЇНУ, В ПЕРЕМОГУ!
Спогади від вторгнення рашистів в мою Батьківщину.
· 24 лютого о п’ятій годині ранку на нашому кордоні почався обстріл. Що почалась війна я дізналася коли відкрила повідомлення з групи нашого класу в Telegram. З самого ранку мої учні з одинадцятого класу почали писати, що чути багато пострілів біля Харкова. Класний керівник Немченко Марина Володимирівна повідомила їх щоб залишилися вдома з батьками та ні їхали до школи. Разом з іншими моїми сестрами - Богу присвяченими дівами я поїхала на Святу Месу до кафедрального собору Успіння Пресвятої Діви Марії, а після Літургії мене довезли на машині до школи. Пам'ятаю, і це відразу кинулося мені в очі: черги біля банкоматів і магазинів, багато машин і в центрі Харкова відразу з'явилися наші війскові з ЗСУ. У школі усіх 185 учнів, що знаходилися тоді на території закладу, зібрали в актовому залі. Адміністрація підтвердила, що почалася війна. Вони викликують батьків, щоб учнів забрали зі школи. Нарешті, залишилося 20 дітей, батьки яких вже не могли в’їхати в Харків. Ми з учителями поділили учнів що залишилися на декілька груп і пішли проводити з ними заняття. Зі мною виявилася група 10 класів. До нас ще приєднався Данил Авраменко з 9 класу і всі разом ми пішли в студію "Творчість на дотик". Діти в'язали, пили чай і звичайно ж читали новини з Telegram каналів. Коли вони дізнавалися, що нашій військовим вдається домагатися успіхів у бойових діях, або підбита ворожа техніка то голосно скандували Слава Україні! Героям Слава! Так ми провели половину дня, а потім я передала групу вихователям які вийшли на свою зміну.
· 25 лютого після мого нічного чергування в школі я повернулася до себе додому. Із-за обстрілу мого улюбленого Харкова не можливо було вже їздити на роботу. На чергування записалася на перше березня і розуміла, що воно може затягнутися на довго. А доки знаходилася удома мій день виглядав так: молитва, читання новин з Telegram каналу, духовна підтримка моїх учнів, моїх друзів і рідних і дорогих моєму серцю людей.
Знаєте, в перші дні війни наша собака Молі приходила на другий поверх і лягала перед входом до моєї кімнати біля дверей. Вона боялася вибухів, які вже лунали у нас в Харкові. А котка Філя взагалі намагалася не виходити з моєї кімнати. Увесь час була поруч. Філя боялася Молі і сторонилася її. І ось одного разу я відкрила двері своєї кімнати, Філя побігла за мною і тут я побачила це видовище - Філя і Молі обнюхали один одного і котка згорнулася клубком біля Молі! Це було дуже зворушливо. Вони беззбройні та також підтримують один одного, а найбільш довіряють своє життя господарям!
· 27 лютого після ранкової молитви я приготувала сніданок, поставила його на піднос і стала підніматися до себе до кімнати на другий поверх. Коли я відкрила двері своєї кімнати, то обімліла!
У вікні я побачила як по моїй вулиці їде військова колона російських окупантів. Машин і бронетранспортерів було близько десяти. На кожної була чітко видно літеру «Z». Вони чергувалися між собою. Перша думка, що з'явилася у мене в голові після заціпеніння - Харків здали? Я бачила на бронетранспортерах озброєних окупантів - моїх колишніх співвітчизників. Вони трималися за великі автомати, які були розташовані на даху бронетранспортера і крутили головою по сторонах дивлячись по вікнах будинків. У мене з'явилася нова думка - Треба сфоткать на телефон і вислати фота до нашої територіальної оборони. Я швиденько поставила піднос з сніданком на ліжко. Дістала телефон і не підходячи до вікна встигла сфоткать через зум останню машину не відсовуючи тюль з вікна. Тому, що розуміла, що будь-який рух притягне їх увагу і можуть бути невідворотні наслідки. Фото відразу переслала на канал в Telegram написавши назву нашої вулиці і скільки машин я бачила і через хвилину отримала повідомлення, де мене попросили вказати точну годину, коли вони рухалися по моїй вулиці. Це були перші групи диверсантів. Вони "вивантажилися" одночасно в декількох районах: ХТЗ, Нові Будинки, Алексеевка, Журавлевка (це мій район). У них були спроби прорватися в центр. Багато харків'ян, як і я фотографували їх місце знаходження і повідомляли в територіальну оборону висилаючи фотографії або відеозйомку з телефонів. Це сприяло тому, що наші хлопці швидко знищила техніку диверсантів, а вони розбіглися по місту. Окупанти зайшли у будівлю школи № 134 (район станції метро "Київська" недалеко від мого дома) ще біля полудня. У другій половині дня школа спалахнула. Туди трапів снаряд, але пожежні не могли загасити вогонь, тому що в будинку школи сховалися окупанти та відстрілювалися. Через це усі окупанти загинули. І це був жах для мене! Я розумію що смерть ворога це справедливо, но це ще і смерть людини, котру я ще в ранці бачила живою зі свого вікна!!!
· 28 квітня. Ще до війни в Харкові у нас завжди були традиційні щомісячні духовні зустрічі з нашим єпископом з священиками, богопосвяченними особами та чернечими згромадженнями які працюють та служать у харківському деканаті. 26 грудня 2021 р. у нас була різдвяна зустріч і після цієї зустрічі єпископ зібрав нас і сказав, що війна буде і що ми повинні готуватися. Єпископ Павло Гончарук Ордінарій Харківсько-Запоріжської дієцезії раніше був військовим священиком і служив як капелан в зоні АТО. У нього був досвід в цих справах. Він порадив кожної спільноти переосмислити свої дії та служіння на випадок війни підкреслюючи, що сестрам треба буде покинути Харків, тому що під час війни жінкам погрожує страшна небезпека. У свою чергу священики можуть залишитися, але якщо хтось захоче поїхати, то це не проблема. Владика пояснив усім нам, які документи треба мати, що приготувати для рюкзака при евакуації і як поводитися під час обстрілу, бомбардуванню. Я з іншими моїми сестрами - богопосвяченими дівами разом вирішили, що ми залишимося в Харкові і що, якщо потрібно, - там і помремо! А якщо Богові завгодно, щоб залишилися живими то будемо допомагатимемо тим, хто потребують допомоги.
Одна з моїх сестер також пізніше запитала мене, що я робитиму, якщо дітей потрібно буде евакуювати зі школи? На що я відповіла - тоді я поїду з ними. Ніхто не знав про моє рішення, тільки Бог і моя сестра у Христі. І коли мені ніччю 28 лютого подзвонив наш директор Бєлоусов Олександр Миколайович і запитав, чи згодна я евакуювати з Харкова в Польщу першу групу учнів і випускників з нашої школи, я зрозуміла, що на те воля Божа і що я так обіцяла Йому, то повинна виконати Божу Волю. Тоді я дала свою згоду на евакуацію дітей. А потім півночі після цього я проплакала, тому що не хотіла від'їжджати з Харкова, ні хотіла залишити своїх учнів без духовної підтримки. Я особисто не боялася за себе. Я була готова померти, якщо на те воля Божа. Я боялася лише за життя дітей і випускників, яких тепер мені довірив Бог.
· 1 березня рано вранці я поїхала на Святу Месу в наш кафедральний собор УПДМ. Свята Літургія була в каплиці в резиденції єпископа. Коли Меса закінчилася ми стали молитися і тоді почули різкий свит. Це в наше місто прилетіли перші ракети. Одна ударила у будинок недалеко від нас, біля оперного театру, а друга потрапила у будівлю обласної адміністрації на площі Свободи. Не можна було втрачати час і ми відразу виїхали до школи. По дорозі нас зупиняли наші захисники із ЗСУ і тероборони. Вони перевіряли документи, оглядали салон машини. Усе це були запобіжні заходи. Я бачила який ущерб моєму улюбленому місту нанесли ці ракети. Я бачила як переносили поранених з будівлі обласної адміністрації через вулицю Мироносицьку. Саме тоді ти наяву усвідомлюєш, що в твоєму місті справжня війна. Коли я доїхала до школи, то відразу вийшла до кабінету нашого Директора Бєлоусова Олександра Миколайовича. У нього кипіла робота. Він складав списки дітей і випускників, які евакуюються. Постійно відповідав на телефонні дзвінки. Він не покидав свого поста з початку війни і був зі своїми учнями увесь час. Я узяла на себе відповідальність за першу групу на прохання директора нашої школи. У цю групу увійшли десять учнів старшокласників і десять випускників.
У них у усіх були на руках свої документи. Виїхавши благополучно з під обстрілу з Харкова я не розуміла до кінця, що нас чекає. Попереду тисяча кілометрів до кордону Польщі, а там куди?
У думках був Центр по реабілітації для дітей і молоді з проблемами зору в Лясках, який ведуть сестри Францисканки Слугині Хреста, але до нас додзвонилася пані Віолета Тчина, директор Спеціальній школі й освітнього центру для дітей та молоді в Домброва Гурніча і я зрозуміла, що наш шлях тепер спрямований убік Домброва Гурнича!
По дорозі нас багато разів зупиняли на блокпостах, але бачили що в мікроавтобусі знаходяться люди з проблемами по зору відразу пропускали далі. Наш мікроавтобус був помічений червоним хрестом і це давало нам право на вільний проїзд. Проїжджаючи по Дніпропетровській області нас затримали на одному з блокпостів і попросили під'їхати ближче до пункту самого поста. Наші учні і випускники затурбувалися, що усе це означає. Я дала припущення, що напевно хочуть перевірити наші документи і попросила приготувати їх. Коли ми під'їхали ближче з нього вийшов молодий військовий. Він ніс в руках два ящики яблук, якими захотіли поділитися з нами наші військові. Це було так зворушливо! Наші учні у вдячність прокричали - Слава Україні! А він з посмішкою на вустах відповів - Героям Слава! Коли ми вже їхали по Тернопільській області, то до нас прийшла звістка, що снаряд потрапив у будівлю біля нашої школи!
Мій улюблений Харків!!!!
Серце кров'ю обливається дивлячись на те, як його знищують російські окупанти!!!!
Слабаки, які не змогли перемогти нашу армію, тепер знищують з неба моє улюблене місто! Своїм снарядом вони потрапили у будинок поряд з нашою школою, де вчилися наші незрячі діти і де я працювала. Діти в цей час з педагогами і директором були у школі. Вибуховою хвилею винесло усі вікна, двері. Обрушилася стеля. Учні яки їхали зі мною плакали, коли дізналися про це кажучи "Наша рідна школа зруйнована!!!"!
Одна з наших дівчаток Орина Суровцева, учениця шостого класу, яка була евакуйована з другою групою наших учнів, потім нам розповіла як це усе сталося. Коли вони снідали в шкільній їдальні, то раптом почули свист. Вихователька тут же закричала, щоб усі впали на підлогу, затиснули вуха і відкрила рота. Як тільки вони виявилися на полу, снаряд потрапив у будівлю перед школою. Усі вікна, усі двері, все вилетіло. Скло впало і на дітей, але їх врятувало те, що їдальня знаходилася в напівпідвальному приміщенні і на склі вікон була наклеєна плівка. Саме це врятувало їх життя. Через деякий час пібіг директор школи наш Олександр Миколайович. Він навіть не помітив, що його ранило осколками скла у голову і він був увесь в крові, його цікавило що відбувається з дітьми. Чи усі живі. Чи ніхто не постраждав! Ось такий наш директор – справжній герої! Справжній капітан!
А ви, ці що окупували мою Батьківщину - покайтеся, тому що якщо цього не зробите теж саме станеться і з вашими жінками і дітьми тому що Бог справедливий!
Кордон з Польщею ми перетнули відразу, тому що ще був початок евакуації та адміністрація школи в Домброво Гурнічей на чолі з пані
Пані Віолета Тчина зорганізували нам «зелений коридор». Українські митники пустили нас в Польщу по зустрічній смузі, а там нас зустріли польські митники. На все пішло хвилин 10-15. Дуже швидко.
Сказати, що ми просто вдячні, це означає ні чого сказати!
За усіх хто допоміг евакувати наших учнів та випускників я возношу молитви і прошу у Бога віддати усім вам і вашим близьким за доброту ваших сердець у сто разів!
Коли ми ще їхали до Польщі Ярослав і Маруся Ельсуковы з Франції намалювали малюнок, що б підтримати нас в дорозі!
· 3 березня, через вісім годин ми вже були на місті та засилилися у приміщенні інтернату Спеціальній школі й освітнього центру для дітей та молоді в Домброва Гурніча. І робота закипіла: знайомство з адміністрацією і педагогами центру, підготовка документів для зарахування наших учнів в школу. Медичний огляд і консультації з юристом. Я весь день не сіла навіть, але коли настав вечір і я лягла спати, то мене охопило почуття безпеки і у вухах припинився шум, який виник у мене вже увечері двадцять четвертого лютого, коли мій улюблений Харків занурився в непроглядну пітьму, тому що на вулицях міста відключили світло. Цей шум заважав мені чути сигнали тривоги. Із-за нього я майже не чула як вибухають снаряди на вулицях мого міста.
· 4 березня. Ми всі вдячні тебе Польща за твій теплій прийом наших дітей! Вони відпочивають, приходять до норми, тримають зв’язок з тими хто застав в Україні, в Харкові та інших куточках нашої батьківщини!
· 5 березня - до нас доїхала друга група наших учнів і випускників разом з викладачами на чолі з нашим директором Бєлоусовим Олександром Миколайовичем. Вони благополучно доїхали до Львова і на польському автобусі перетнули кордон Польщі та прибули в Домброво Гурніча. З Олександром Миколайовичем я була постійно на мобільному зв'язку коли ми виїхали з Харькова, в дорозі, во Львові, коли перетинали кордон. Він підтримував, допомогав. А зараз вивіз з собою сімдесят одну людину. Де Десять з них залишилися у Львові, а Денис Кірязов (учень з моєї групи) приєднався до групи разом з батька у Львові і приїхав до нас у Польщу.
· 8 березня тепла і зворушлива зустріч наших двох груп пройшла у світлиці реабілітаційного центру! Учні обнімалися один з одним. Педагоги не приховували своїх сліз радості і міцних обіймів.
Адміністрація, педагоги та учні на чолі зі своїм директором пані Віолетти Тчина Спеціальній школі й освітнього центру для дітей та молоді в Домброва Гурніча вітали і обіцяли, що зроблять усе можливе для гідного навчання наших учнів і випускників, а так само їх тут знаходження. У відповідь наш директор Бєлоусов Олександр Миколаевич подякував за гостинність та теплий прийом. Всі разом вирішили і надалі співпрацювати і підтримувати контакти між нашими учбовими закладами.
· 11 березня наші дівчатка взяли участь в майстер-класі під керівництвом чудової пані Аси Чудай, педагога Реабілітаційного центру для дітей і молоді з особливими потребами в Домброве Гурнічей. Дівчата нанизували на шпажки нарізані фрукти, а потім запросили усю нашу групу на своє фруктове пригощання!
· 18 березня в Польщі проводжають зиму і зустрічають весну. По традицій теж роблять солом'яне опудало як і у нас в Україні у вигляді жінки під назвою Мажанна. Її підпалюють і кидають в річку, щоб вона відплила та зібрала із собою зиму.
Педагоги з Шкільно-виховного центру запросили наших учнів на це свято. Ми зібралися в лісі за містом де нас пригощали бутербродами і пирогами. Також смажили ковбаски над вогнищем. Було багато конкурсів і забав. Звучала народна музика і пісні під гітару. По традиціям це свято було дуже схоже на нашу Масляну. Дякуємо усім організаторам за цікаве проведення часу!
· 19 березня Сара, герцогиня Йоркська - письменниця, меценат, громадський діяч, кінопродюсер і телеведуча. Колишня дружина принца Ендрю, герцога Йоркського, другого сина Єлизавети II і принца Філіпа, герцога Едінбурзького. Вона відвідала наших учнів в коли приїхала з візитом по Польщі та в Домброво Гурніче.
Особисто привітала кожного з них, поцікавилася подальшими планами. Була дуже проста і відкрита під час зустрічі.
У розмові з Олександром Миколаєвичем та педагогами наших закладів пообіцяла надати допомогу на відродження нашого учбового закладу ХСШ ім. В. Г. Короленка та її тіфлолабораторії.
Також хочу поділитися простими враження від моїй розмови з пані Сарою. Вона сказала, що мої волосся набагато красивіше ніж її)))) Справжня жінка!
· 20 березня у кафедральному соборі Матері Божої Ангельскої була проведена урочиста Свята Месса, яка була присвячена подіям в Україні та хоробрим українцям. Ми з учнями взяли активну участь у Святій Літургії: виконали гімн України. Також було надано слово директору Білоусову Олександру Миколайовичу.
· 21 березня учні розпочали навчання у спеціальному центрі для дітей та молоді у місті Домброва-Гурніча.
· 22 березня я і перегорнула ще одну сторіночку моєї життєвої книги залишивши позаду чудове містечко Домброво Гурніча. Боляче розлучатися з моїми дорогими серцю учнями та випускниками, моїм чудовим директором Бєлоусовим Олександром Миколайовичем, моїми колегами педагогами, а так само з моїми новими друзями та колегами - директором школи та реабілітаційного центру пані Віоллетой Чтиной і її чудовою командою.
Як би не було важко, треба рухатися далі вирушаючи до гданського Осередку Товариства Незрячих в Лясках, де буду також займатися своїми учнями із одинадцятого класу. Попереду мене чекають ще групи наших учнів, яких евакуація розкидала по різних куточках гостинної Польщі. Їм теж потрібна моя допомога, тому рухаюся далі, але забираю в серці усіх, кого залишила в Україні, в моєму улюбленому Харкові і хто вже опинився в Домброве Гурнічей! На прощання з моїми учнями і випускниками, а так само з адміністрацією школи і реабілітаційного центру в Домброве Гурничей на чолі з пані Віолетою Чтіною отримала пам'ятний подарунок, а ваші теплі слова і обійми зігріли мою душу! Наші учні найкращі, наші випускники найкращі, мій директор найкращій, мої колеги найкращі!!!
Богу хай буде подяка за вас! Нехай Господь зберігає усіх вас! Пам'ятаю у молитвах про кожного! Тішуся що змогла бути разом з вам під час евакуації з Харкова, та у цій час який ми з вами провели разом в Домброво Гурнічей))))Також отримала на пам'ять розарій, посвячений через св. Папу Іоанна Павла II, тому що свій залишила в охопленому війною Харкові, а також виконаного через учнів ангелка. Прощання було дуже зворушливе, хвилююче і також тепле, а учні не ховали сліз. Ми пообіцяли утримувати контакт та підтримувати прекрасну дружбу, яка з'єднала їх зі мною. Я опікувалися цією групою 22 дні!
· 24 березня. Гданськ - місто-порт на півночі Польщі, якому понад 1300 років. Найцікавіша частина Гданська Старе місто!
Тут найбільша кількість цікавих локацій. Весь центр внесений до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Базиліка Пресвятої Діви Марії (Маріаньска) – найбільший цегляний храм Європи висотою 83 м. У старому місті сконцентровані головні визначні пам'ятки Гданська, особливо привертають увагу релігійні центри - Стара ратуша, Церква Святого Якова, Церква Святої Марії. Оскільки в центральній частині знаходиться велика кількість середньовічних будівель, сучасні будівлі теж оформлюють під старовину, що дозволяє зберігати весь архітектурний комплекс витриманим в єдиному стилі.
· 25 березня. Під час покаянного богослужіння, яке Папа Франциск о 17 годині (в Україні це 18 година) очолив в Базиліці Святого Петра в Ватикані. Він посвятив Росію та Україну Непорочному Серцю Марії. Такий самий акт того самого дня у Фатімі здійсніл кардинал Конрад Краєвський, Папський Роздавач милостині, як посланець Святішого Отця.
А група нашої молоді (Росинский Дмитро, Бушуева Валерія і Попова Аполлінарія) активно виливаються в ритм життя Центру відпочинку і реабілітації для незрячих в Собишеве допомагаючи у всьому!
· 31 березня. Трохи про наше перебування в Оздоровча-реабілітаційному центрі для незрячих в Собишеве, що під Гданськом! Величезна радість переповнює, коли приєднуються до нас наші з Харкова! Учора увечері приїхала сім'я Максима Лядецкого, та Олег Растігаєв завітав у гості з Гданську. Наш шеф-кухар пан Павло, сьогодні вранці похвалився своєї новою патріотичною обновочкою)))) І відразу після сніданку допомога на кухні, прибирання у будинку. Загалом звичайні обов'язки, але з вдячністю тим, хто нас прийняв!!!
· 3 квітня. Поклоняйтеся Богові. Він тримає увесь всесвіт, як маленьке сім'я, у Своїх долонях. Він Всемогутній і Всевишній. Він найпрекрасніший, що ми можемо собі уявити, і Він набагато реальніший, ніж все те мале, що нас оточує, і що ми можемо так легко охопити своїм розумом. Уявіть собі Христа, що сидить поряд з Вами.
Капличка в домі сестер Францисканок Слугінь Хреста.
· 5 квітня. У мене з’явилися думки коли ми разом з моїми учнями та їх мамами відвідували зоопарк у Гданське. Тоді увесь час думала - чи не засудять мене за те, що знаходжуся поряд з нашими дітьми в Польщі заміст того щоб буди в Харкові та допомагати потребуючим як я і хотіла зробити від початку вторгнення російських окупантів на мою батьківщину! А замість цього я радію тому, що вони на деякий час стають щасливими!
Що вони забувають, хоч би на якийсь час про те, що відбувається у нас в УКРАЇНІ!!! Ці хвилини щастя і поверненого дитинства припиняються, коли вони зв'язуються з тими, хто залишився в Харкові, в Україні. Їх очі знову наповнюється сльозами, а серце розривається на частини від болю. Тому не думайте, що радість на їх лицях дозволяє нашим дітям забути про те, що відбувається з нашою батьківщиною. Ні! Цей невеликий час поверненого їм дитинства. І я рада і горджуся тим, що в моїй Україні є люди, які врятували їх життя і допомогли повернути їм дитинство і юність! Це – депутат Верховної Ради України – Сушко Павло Миколайович за підтримкою обласної адміністрації і обласного управління освіти Харківської області, Сестри Францисканки Слугіни Хреста, Організація та реабілітаційний Центр «Право Вибору», Валентина Бутенко, Ірина Волохай, Олесся Попова, Валерій Попов, Кирилл Попов, Софія Попова і Миколай Попов та Конференція святого Вікентія де Поля, Марек Якубовскій, Малгожата Зумер, Лонгін Грачік та Fundacja Ari Ari, а також пані Віолета Тчина, Лілія Карпенко, Владислава Кель.
· 10 квітня - Вербна неділя!
Нехай Господь благословить мою Україну та приведе її до визволення та миру!
· 13 квітня ми з Поліною Поповою приїхали до Лясок, що під Варшавою у Реабілітаційний центр для дітей та молоді з проблемами зору в реколікціоний дім де була прийнята група 30 осіб з України (мами разом із дітками) Серед них наш президент шкільного парламенту Данило Нецора (учень 11/Б класу) разом з мамою та сестрою Анастасією, а також Дарина Остріяніна та Рамин Сипало з мамами (учні 1 класу нашого учбового закладу). Також у цій групі знаходиться і випускниця 2020 р. Вікторія Касаєва.
· 14 квітня католики всього світу відмічають Великий четвер (також його називають Страсний четвер) - четвер Страсного тижня, перший день Пасхального трідення. Цього дня згадується Таємна Вечеря і встановлення Ісусом Христом таїнства Євхаристії! Свята Літургія має назву Вечері Господньої тому що під час неї впоминають усе те що Ісус передал своїм учням під час Тайної Вечері. Також у храмах роблять декорацію темниці Господній куди після богослужіння будуть перенесені Пресвяті Дари.
· 15 квітня у Страсну П'ятницю кардинал Казимир Нич відвідав монастир сестер Францисканок Слуг Хреста з душпастирським візитом. На зустрічі так само були присутніми співробітники, педагоги, випускники Лясок і група наших учнів та їх сім'ї. Його преосвященство кардинал Казимир приділив усім присутнім своє благословення, особливо нашим дітям з України!
Також цього дня Реабілітаційний центр для дітей та молоді з проблемами зору в Лясках, що під Варшавою відвідала випускниця нашій школи ХСШ ім. В. Г. Короленка Ольга Махлер (Яценко). Вона приїхала зі своїм чоловіком і сином Майклом, щоб передати подарунки для дітей, які покинули Україну з приводу війни. Майкл вручив кожній дитині пасхальний подарунок, а Ольга і її чоловік передали для усієї групи настільні ігри для незрячих, скейті, самокати і багато інших подарунків, які також передала з Америці і її подруга Лаура Вхеелер. Діти та молодь у вдячність намалювали великий малюнок виражаючи свою вдячність родині Махлер.
· 16 квітня - Велика субота!
Господь Ісус лежить мертвим в гробі! Я в разом з Поліною Поповою відвідала декорації Гробу Господнього в усіх храмах Старого міста у Варшаві молючись при кожному з них один десяток розарію Скорботних таємниць за нашу Україну! Дуже вразила декорація зруйнованого житлову будинку, де у вікні був виставлений Ісус в Пресвятих Дарах! Це мені нагадала мій улюблений Харків! Пожертвувала десяток розарію за нього.
· 17 квітня Пасхальна Вігілія (Великоднє вечірнє служіння) розпочинає “третій день” Святого Тридення. У цю ніч уся Церква збирається, щоб святкувати Господню Пасху, тобто перехід Ісуса зі Смерті до Воскресіння. Це велика ніч! Пасхальна Вігілія складається з таких частин: Літургія Світла, Літургія Слова, Літургія Хрещення, Літургія Євхаристії. У цей день Аполлінарія Попова прийняла своє Перше Причастя! Подяка Богу за цій дар!
Готуясь до Пасхальних свят я підтримала вже свої творчі традиції – розфарбувала пасхальні яєчка!
Ми всі дізналися що в Польщі є також дуже гарна святкова традиція як і в нас - збиратися усією родиною разом за святковим столом. А так як в домі багато мешканців то за святковим столом зібралися усі – сестри Францисканки, отці священники, робітники які працюють у цьому дому та звичайно уся нашив дужа спільнота з України! Отець Марек Гонтарз за польською традицією поділився з усіма присутніми святковим яєчком та склав побажання!
· 18 квітня у Польщі святкують другий день Пасхи! Цей день ще називають "МОКРИЙ ПОНЕДІЛОК"! За традицією усі обливають один одного водою!)))) А ми з нашою групкою з України зібралися після сніданку для радісної зустрічі з пасхальними конкурсами і забавами, які я підготувала і провела. Ми поділили наших дітей на три вікові групки. Найменші розкручували пасхальні яйця - у кого довше крутитиметься, той і виграв. Середня групка грала в гру "СТІЙ! НЕ ТОРКАЙСЯ". Ведучий збирав в кошик пасхальні яєчка, поки не торкнеться вибраного! Тоді усі разом мають вигукнути - СТІЙ! НЕ ТОРКАЙСЯ! А для старшої групи був підготовлений конкурс ПАСХАЛЬНИХ ЗАЙЧИКІВ" на спритність і кмітливість. І за традицією мокрого понеділка сестра Фабьяна Зилинська(ФСК) окропила усіх присутніх водою. Кожен учасник нашої групи теж отримав пасхальний подарунок від усіх сестер Францисканок Слуг Хреста!
Також у цій день ми святкували день народження нашого пана президента шкільної ради ХСШ ім. В. Г. Короленка Данила Нецора! Святкову прогулянку по старому місті Варшаві я йому і зорганізувала)))
· 22 квітня перший день як я допомагаю нашим першокласникам Рамину Сипало і Даринє Остряніной виконувати завдання на уроках творчості і ручной роботи в початковій школі в Лясках)))
· 25 квітня свято св. Апостола Марка Євангеліста! А у нашого ректора, настоятеля каплиці Матері Божою Ангельською в Лясках о. Марка Гонтарза - Іменини! Сьогодні вранці ми невеличкою спільнотою з різних куточків України, серед якої є також учні нашої ХСШ ім. В. Г. Короленка привітали о. Марка одними з перших, тому, що учні поспішали до школи))) та вручили подарунки зроблені своїми руками. Отче Марку, нехай ваш святий покровитель випросить для вас багато благодаті, святості та вірності у своєму покликані!
· 27 квітня відбулася зустріч з дружиною посла України в Польщі Іриною Дещицая і з віце президентом Домброво Гурнича Боженою Боровец. Пані Ірина привітала наших учнів, передала поздоровлення від пана посла України в Польше Андрія Дещиця, а так само прочитала лист, який написала для всіх них дружина президента України Володимира Зеленского пані Олена Зеленская. Під час зустрічі особисто поспілкувалася з кожним учнів, що дуже надихнуло та вразило наших учнів!
Від імені директора пані Віолети Тчина, адміністрації Спеціальній школі й освітнього центру для дітей та молоді в Домброва Гурніча і наших учнів, яких я евакуювала з Харкова на цій концерт були запрошені помічниця депутата Верховної ради Павла Сушка пані Ірина Волохай, а також і я як почесні гості.
Після концерту якій мав багатий успіх, ми усі разом зібралися у світлиці реабілітаційного центру за чашкою кофе та чаю щоб ще поспілкуватися та поділитеся своїми враженнями від цього незабутнього концерту. На цієї зустрічі були присутні Мартін Бачалак, президент міста Домброва Гурніча разом з дружиною, їого заступник пані Божена Боровец, помічниця депутата Верховної ради Павла Сушка пані Ірина Волохай разом зі своєю донькою Лізою, директор харківської музичної школи № 13 та почесний житель міста Харкова Колесникова Зоя Харитонівна.
· 2 травня. Самі кращі спогади наповнюють серце, коли допомагаєш організувати зустріч своїх вихованців після їх довгої розлуки. Завдяки невеликим травневим канікулам ми з сім'єю Данила Нецори змогли поїхати в Собишево, в Оздоровча-реабілітаційний центр для незрячих, де знаходиться Лера і Катя Бушувы, а так само Максим Лядецкий зі своїми сім'ями. Це був сюрприз для них! Скільки було вражень та милого спілкування. У Гданську також до нас долучилася Московченко Валерія Анатольївна, вихователька та вчителька зарубіжної літератури наших одинадцяті класників та випускник 2020 року Олег Разтігаїв який зараз живе у Гданьску!
· 3 травня. Неповторний, історичний Гданськ зі своєю готицькою архітектурою католицьких храмів та будинків. З вуличками переплетеними ювелірними виробами з бурштину та зі смаком кофе!!!!
Наша прогулянка історичними вулицями Старого міста також була прикрашена зустрічью з Мацкевич Ольгою Дмитрівною з якою ми разом багато співпрацювали у різних проектах Харківського художнього музею. Вона також викладач алгебри та геометрії у моїх учнів одинадцятого класу, та є завідуюча кабінетом № 19 у якому також знаходиться і моя група. Ми не бачились з початку війни.
Ольга Дмитрівна провела нас запашними вуличками які іскрилися золотими кольорами бурштина історичного центра Гданська. Також показала нам верфі де будують кораблі. Екскурсія була насичена та цікава! Но особливе враження ми отримали коли зобачили бурштиновій вівтар у храмі святої Бригіди!
· 8 травня. У нашої групи з України велика радість! Завдяки сестрам Францисканкам Слугиням Хреста і людям з великим і добрим серцем ми змогли організувати ігровий куточок для наших діточок. Обустроїли його на третьому поверсі в Реколекцийному домі. У ньому є настільні ігри та ігри для розвитку дитини, пазли, м'які і механічні іграшки, а так само багато матеріалів для творчості. Данило Нецора , Полина Попова , Настя Армаш і Армін Сипало допомагали в облаштуванню цього куточка! Погляньте на щасливі обличчя наших діток! Велике Спасибі усім, хто допоміг організувати це ігровий куточок.
· 10 травня. У наших першокласників Дарини Остряніної, Раміна Сипало з ХСШ ім. В. Г. Короленка і Катерини Скрипка з Києва був дуже насичений і незабутній день у школі. На уроці письма ми повторювали українську і вивчали польську абетку. Вчилися рахувати на польській мові від одного до десяти. А як чудово квітнуть і пахнуть квіти та радують своїм неповторним ароматом нашіх дітей ми дізналися на уроці Ми досліджуємо світ. На іпотерапії і канестерапії наші учні також пережили неповторні відчуття від знайомства та спілкування з конячками та собачками.
· 15 травня. Підтримуючи наші шкільні традиції ХСШ ім. В. Г. Короленка ми разом з Данилою Нецора виконали травневий вальс у варшавському королівському парку!
· 19 травня кардинал Казимир Нич молився разом з вірними, вихованцями та випускниками Лясок під час Євхаристії о 9 годині. Бо то був перший Літургійний спогад благословенної Єлизавети Рози Чацької. Свята Меса була проведена в каплиці в Матері Божьей Агнелькой, бо з цим місцем благословенна була зв'язаною через майже усе своє життя.
Благословенна Єлизавета Роза Чацька була беатифікована 12 вересня 2021 року у Варшаві. Мати Чацька яка народилася в Україні вирішила присвятити своє життя службі незрячим, які в той час на польських землях не могли розраховувати на допомогу ані на можливість здобуття освіти. Вона сама також втратила зір.
У цій день в Лясках було велике свято!
· 23 травня наші діти Дарина Остряніна, Рамін Сипало і Поліна Попова взяли участь в паломництві до Матері Божою Ліхеньской. Це чудотворний образ Богородиці знаходитися в невеликому селі Ліхень в найбільшій Базилікі у Польщі.
Ми вдячні за таку неповторну поїздку с. Маристелле Цуде ФСК і о. Мареку Гонтарзу.
Стільки вражень - величезна і неповторна Базиліка, гора Голгофа зложена з каменів, що приносили паломники, як пробачення за гріхи, розстріляне розп'яття через німку під час Другої світової війни яка зневажила фігурку розіп’ятого Христа та кільки разів вистрілила в нього з пістолета вигукуючи – Ненавиджу тебе! Не вірю в тебе! А потім сама загинула від пострілу за чотири години після цього. Тому настоятель і казав щоб паломники приносили до святині каміння як акт покаяння за цю жінку. Так і повстала гора Голгофа біля храму в який знаходилось розп’яття в яке вона стріляла.
Під час паломництва ми також дякували Богу за дар Першого Причастя нашій Поліни Попової та молилися під час Святої Месі у Базилікі за мир в Україні!
Дякуємо Богу за чудову подорож і духовне збагачення!
· 24 травня. Колись ще в 2014 році я намалювала образ Ангела України який тримав меч у положенні оброни. Цій малюнок повстал з вражень які були спрямовані від подій в Криму та на Донбасі. А тепер у мене з’явився інший образ Ангела України. Цій перший був набагато чистим. Він в образі юної дівчини убраної в чисту білу сукенку вишиту блакитними візерунками, но голови у неї віночок з білих та блакитних квітів прикрашений жовто небесними стрічками. І хоча цій Ангел і тримає меч, то він в образі оборони.
.png)
.jpg)
